1. Словник української мови в 11 томах

дуаліст

ДУАЛІ́СТ, а, ч., філос. Послідовник дуалізму (у 1 знач.).

Павлов постійно картав анімістів і дуалістів, які вважали психічну діяльність проявом душі, тобто особливої надтілесної субстанції, яка височить над мозком (Наука.., 1, 1958, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуаліст — Дуалі́ст: — прихильник філософського вчення, за яким в основі всесвіту лежать два первені: духовний (ідеальний) і тілесний (матеріальний) [54] Словник з творів Івана Франка
  2. дуаліст — дуалі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. дуаліст — -а, ч., філос. Послідовник дуалізму (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дуаліст — Дуалі́ст, -та, -тові; -лі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)