дублення
ДУ́БЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. дуби́ти.
Чепіжка.. завів ями й діжі для дублення шкіри (Юхвід, Оля, 1959, 135);
Кора [чорної вільхи].. використовується для дублення шкір і виробництва фарби (Колг. Укр., 10, 1958, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дублення — ду́блення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дублення — -я, с. Дія за знач. дубити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дублення — осн. процес виправлення шкір; полягає в обробці шкіри дубильними речовинами, які, в'яжучись із колагеном (шкірним білком), надають їй нових властивостей: відпорності до гниття, здатності набрякати у воді, підвищеної термостійкості та ін. Універсальний словник-енциклопедія