1. Словник української мови в 11 томах

дужний

ДУ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Який має вигляд, форму дуги.

Літнє надвечір’я Гойдається на дужних ліхтарях (Вирган, Квіт. береги, 1950, 128);

Мисль напориста перекинулась, повисла в формі дужного моста (Тич., І, 1957, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дужний — ду́жний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. дужний — -а, -е, рідко. Який має вигляд, форму дуги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дужний — ДУГА́СТИЙ (схожий на дугу, вигнутий), ДУГОПОДІ́БНИЙ, ДУГОВИ́Й, ДУГУВА́ТИЙ рідше, ДУ́ЖНИЙ рідше, ОБОДИ́СТИЙ розм., ЛУЧКО́ВИЙ архт. Ванда повела темними дугастими бровами (Д. Бедзик); Відходили (від стін юрти) дугоподібні міцні жердини (З. Словник синонімів української мови
  4. дужний — Дужний, -а, -е Дугообразный, сводообразный. Дужна стеля. Радом. у. Словник української мови Грінченка