1. Словник української мови в 11 томах

дужо

ДУ́ЖО, рідко. Присл. до ду́жий 2; вищ. ст. ду́жче.

Юнаки й дівчата крокували,.. дужо вимахуючи руками (Чаб., Балкан, весна, 1960, 326);

Співала ж [Оксана Петрусенко] дзвінко, дужо, незрівнянно, А голос був — із щирого срібла! (Тич., II, 1957, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дужо — ду́жо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. дужо — Присл. до дужий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дужо — Дужо нар. 1) Сильно, мощно. 2) Здорово. Словник української мови Грінченка