1. Словник української мови в 11 томах

дужчати

ДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися дужчим.

Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі, крутив його на всі боки (Мирний, III, 1954, 11);

Голос Кармелюка звучить на високій ноті, дужчає, наростає (Кучер, Пов. і опов., 1949, 113);

Міцній і дужчай, Будь славна нині і навік-віків, Могутня Партія Більшовиків! (Нех., Під.. зорею, 1950, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дужчати — ду́жчати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дужчати — -аю, -аєш, недок. Ставати, робитися дужчим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дужчати — ЗДОРО́ВШАТИ (ставати більш здоровим), МІЦНІ́ТИ, МІЦНІ́ШАТИ, ЗДОРОВІ́ШАТИ розм., ЗДОРОВІ́ТИ розм., КРІ́ПНУТИ розм., ДУ́ЖЧАТИ розм., ПІДДУ́ЖУВАТИ розм.; ОЗДОРО́ВЛЮВАТИСЯ, ОЗДОРОВЛЯ́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  4. дужчати — Ду́жчати, -чаю, -чаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дужчати — Дужчати, -чаю, -єш гл. 1) Дѣлаться сильнѣе. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у. Словник української мови Грінченка