1. Словник української мови в 11 томах

дупластий

ДУПЛА́СТИЙ, ДУПЛЯ́СТИЙ, а, е. З великим дуплом або дуплами.

На дупластій, головатій вербі над річкою звила собі Ворона гніздо (Фр., IV, 1950, 74);

Навколо старих дупластих яблунь росла висока трава (Донч., III, 1956, 62);

Сівши на давно повалену дуплясту вербу, довго дивилась [дочка бакенщика] на вогні Нової Каховки (Цюпа, На крилах.., 1961, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дупластий — дупла́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дупластий — дуплястий, -а, -е. З великим дуплом або дуплами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дупластий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  4. дупластий — Дупла́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дупластий — Дупластий, -а, -е = дуплинастий. Словник української мови Грінченка