дуплет
ДУПЛЕ́Т, а, ч.
1. У більярдній грі — удар, при якому куля, зачеплена іншою, ударяється спочатку об борт, а потім попадає в лузу.
У кожного з партнерів був свій звичай у грі. Містер Ейбл полюбляв старі, класичні прийоми, з.. несподіваними дуплетами (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 63).
2. мисл. Те саме, що дубле́т 2.
На нас летів чималий табунець. Залунало кілька дуплетів, човник загрозливо захитався (3 глибин душі, 1959, 93).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дуплет — дупле́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дуплет — -а, ч. 1》 У більярдній грі – удар, від якого куля, зачеплена іншою, ударяється спочатку об борт, а потім потрапляє в лузу. 2》 мисл. Те саме, що дублет 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дуплет — дупле́т (від франц. double – подвоєний) 1. У більярдній грі удар шаром в інший шар, що, вдарившись об борт, відскакує і потрапляє в лузу. 2. Два швидкі послідовні постріли з двоствольної мисливської рушниці. Словник іншомовних слів Мельничука
- дуплет — ПО́СТРІЛ, СТРІЛ розм., ВИ́СТРІЛ розм. рідше; ДУПЛЕ́Т, ДУБЛЕ́Т (одночасний з обох стволів мисливської рушниці). Напружуєшся, наче лучник за мить перед пострілом (Ю. Словник синонімів української мови