1. Словник української мови в 11 томах

дурніти

ДУРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати дурним (у 1 знач.).

— Дід старий, хіба він що понімає. Старі люди дурні.. Адже і приказка каже: — Голова сивіє, чоловік дурніє (Довж., II, 1959, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурніти — дурні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дурніти — -ію, -ієш, недок. Ставати дурним (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурніти — Дурніти, -нію, -єш гл. Глупѣть. Словник української мови Грінченка