1. Словник української мови в 11 томах

духмяно

ДУХМЯ́НО. Присл. до духмя́ний.

Ліс духмяно пахтів прив’ялою травою (Коз., Сальвія, 1959, 38);

В косовицю і молоко духмяно віє лісовою ягодою (Стельмах, Хліб.., 1959, 455).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духмяно — духмя́но прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. духмяно — Присл. до духмяний. Великий тлумачний словник сучасної мови