1. Словник української мови в 11 томах

духмяний

ДУХМЯ́НИЙ, а, е. Який має сильний, приємний запах; ароматний, запашний, пахучий.

Мар’яна зриває духмяну траву… (Шиян, Гроза.., 1956, 485);

В людських садах розцвітали духмяні груші (Гур., Новели, 1951, 13);

*Образно. За складками її простенької одежі крилась завидна спокуса духмяної молодості (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духмяний — духмя́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. духмяний — Запашний, запахущий, АРОМАТНИЙ, пахучий, р. духовитий, пахнючий. Словник синонімів Караванського
  3. духмяний — -а, -е. Який має сильний, приємний запах; ароматний, запашний, пахучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. духмяний — див. пахучий Словник синонімів Вусика
  5. духмяний — ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙ розм., ЗАПАХУ́ЩИЙ розм., ПАШИ́СТИЙ розм., ПАХУ́ЧИЙ розм., ЗАПАШИ́СТИЙ розм., БЛАГОУХА́ННИЙ книжн., поет., ПАХКИ́Й рідко, ДУХОВИ́ТИЙ рідко. Словник синонімів української мови