духмяний

ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙ розм., ЗАПАХУ́ЩИЙ розм., ПАШИ́СТИЙ розм., ПАХУ́ЧИЙ розм., ЗАПАШИ́СТИЙ розм., БЛАГОУХА́ННИЙ книжн., поет., ПАХКИ́Й рідко, ДУХОВИ́ТИЙ рідко. Весна запашною травою і цвітом нас кличе в луги (О. Ющенко); П'янкий і духмяний полудень завис над лугами (М. Стельмах); З-під лопат золотистим розсипом злітала вгору духмяна, пахуща пшениця (С. Журахович); Яків знайшов суницю, червону, ароматну (А. Шиян); Запахуща квітка гарна Розцвілась на весь садок (П. Грабовський); Квіти клоняться пашисті (М. Рильський); Троянди пахучі п'янкіше запахнуть (М. Рильський); Сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи, в її запашистих медах... (О. Гончар); Коли ще сплять вітри в лугах благоуханних, на квіти, на траву крізь сльози я дивлюсь (В. Сосюра); Пахким холодним ароматом любисток з м'ятою змагавсь (І. Гончаренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духмяний — духмя́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. духмяний — Запашний, запахущий, АРОМАТНИЙ, пахучий, р. духовитий, пахнючий. Словник синонімів Караванського
  3. духмяний — -а, -е. Який має сильний, приємний запах; ароматний, запашний, пахучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. духмяний — див. пахучий Словник синонімів Вусика
  5. духмяний — ДУХМЯ́НИЙ, а, е. Який має сильний, приємний запах; ароматний, запашний, пахучий. Мар’яна зриває духмяну траву… (Шиян, Гроза.., 1956, 485); В людських садах розцвітали духмяні груші (Гур., Новели, 1951, 13); *Образно. Словник української мови в 11 томах