духота
ДУХО́ТА́, хо́ти́, ж. Висока температура повітря, насиченого випаром.
Місто було повите спекою і духотою (Досв., Вибр., 1959, 15);
Сонце ще не пекло, але вже почувалась духота, і повітря від того здавалось густим, мов пара (Гур., Життя.., 1954, 327);
Денна духота знімалася догори, поступаючись перед свіжим подувом вечірнього вітерця (Ле, Наливайко, 1957, 150);
// Важке, затхле, несвіже повітря, що утруднює дихання; задуха.
Сто метрів під землею в глибині десятиметрової штольні, в духоті.. працює робітник (Фр., IV, 1950, 24);
Після духоти й чаду в ресторані нічне повітря видалось Тосі не тільки свіжим, а просто цілющим (Дмит., Розлука, 1957, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- духота — духо́та́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- духота — Задуха, задушливість; (спека) вар, млява; духотнява. Словник синонімів Караванського
- духота — -хоти, ж. Висока температура повітря, насиченого випаром. || Важке, затхле, несвіже повітря, що утруднює дихання; задуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
- духота — Вар, задуха, млява Словник чужослів Павло Штепа
- духота — див. спека Словник синонімів Вусика
- духота — ЗАДУ́ХА (жарке повітря, сповнене випарів), ДУХО́ТА́, ПОДУ́ХА діал. Цілий день пекло, як огнем, сонце, і в місті стояла неймовірна задуха (С. Васильченко); Вечірня синь поволі спадала на широкий, пройнятий духотою степ (Я. Качура). — Пор. спе́ка. Словник синонімів української мови
- духота — Духота, -ти ж. 1) Зной, жара, духота. А сонце все пече та пече, духота душить, сохне в горлі, в роті, в грудях. Левиц. І. 83. 2) Спертый воздухъ. Словник української мови Грінченка