1. Словник української мови Грінченка

духота

Духота, -ти

ж.

1) Зной, жара, духота. А сонце все пече та пече, духота душить, сохне в горлі, в роті, в грудях. Левиц. І. 83.

2) Спертый воздухъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духота — духо́та́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. духота — Задуха, задушливість; (спека) вар, млява; духотнява. Словник синонімів Караванського
  3. духота — -хоти, ж. Висока температура повітря, насиченого випаром. || Важке, затхле, несвіже повітря, що утруднює дихання; задуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. духота — Вар, задуха, млява Словник чужослів Павло Штепа
  5. духота — див. спека Словник синонімів Вусика
  6. духота — ЗАДУ́ХА (жарке повітря, сповнене випарів), ДУХО́ТА́, ПОДУ́ХА діал. Цілий день пекло, як огнем, сонце, і в місті стояла неймовірна задуха (С. Васильченко); Вечірня синь поволі спадала на широкий, пройнятий духотою степ (Я. Качура). — Пор. спе́ка. Словник синонімів української мови
  7. духота — ДУХО́ТА́, хо́ти́, ж. Висока температура повітря, насиченого випаром. Місто було повите спекою і духотою (Досв., Вибр., 1959, 15); Сонце ще не пекло, але вже почувалась духота, і повітря від того здавалось густим, мов пара (Гур., Життя.. Словник української мови в 11 томах