душ
ДУШ, у, ч.
1. Пристосування для обливання тіла водяними струминками.
Кожні дві кімнати мали свій душ, свою ванну (Руд., Вітер.., 1958, 107);
При роботі, зв’язаній із забрудненням тіла, необхідно митися в лазні або під душем щодня (Як запоб. заразн. хвор.., 1957. 20).
2. Водолікувальна або гігієнічна процедура, при якій водяний струмінь діє на тіло людини.
[Ніна:] Спробуйте душ Шарко. Як у вас з кров’яним тиском? (Коч., II, 1956, 273);
Після напруженої роботи на комбайновому агрегаті у спеку приємно прийняти холодний душ (Колг. Укр., 8, 1956, 11);
*У порівн. Як холодний душ, ці слова протверезили одразу Віктора (Головко, І, 1957, 456).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- душ — душ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- душ — [душ] -шу, ор. -шеим, р. мн. -ш'іў Орфоепічний словник української мови
- душ — -у, ч. 1》 Пристосування для обливання тіла водяними струминками. 2》 Водолікувальна або гігієнічна процедура, за якої водяний струмінь діє на тіло людини. 3》 розм. Дощик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- душ — Дощачок Словник чужослів Павло Штепа
- душ — як (мов, на́че і т. ін.) холо́дний душ (на го́лову), зі сл. поді́яти. Несподівано, приголомшливо. На Дрюпіна це подіяло, мов холодний душ: вмить утратив войовничий запал (В. Фразеологічний словник української мови
- душ — Душ, ду́ші, -ші, ду́шшю; ду́ші, ду́шів (ж. р., фр. la douche). Водяна́ душ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)