дядина
ДЯ́ДИНА, и, ж. Жінка дядька (у 1 знач.).
Пішла Катря в село до дядька та дядини, та недовго була в родичів (Мирний, IV, 1955, 295);
Ми підемо до дядини Калини на ялинку (Багмут, Опов., 1959, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дядина — дя́дина іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дядина — -и, ж. Жінка дядька (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дядина — ТІ́ТКА (сестра батька чи матері), ТЬО́ТЯ розм., ТЕ́ТА діал.; ДЯ́ДИНА (сестра батька або дружина батькового брата), ВУ́ЙНА діал.; СТРИ́ЙНА діал. (дружина дядька). Словник синонімів української мови
- дядина — Дя́дина, -ни; -дини, -дин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дядина — Дядина, -ни ж. Жена дяди, не родная тетка. Чуб. ІІІ. 476. Подай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив. Ном. № 7614. ум. дядина, дядиночка. Чуб. III. 429. Словник української мови Грінченка