дядинин
ДЯ́ДИНИН, а, е. Належний дядині.
Дядинина хустка;
// Прикм. до дя́дина.
Нитка в прядці йшла нерівна, у мотках робилися помилки, і дядинина лайка не стихала (Ю. Янов., І, 1959, 33).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
дядинин —
дя́динин прикметник
Орфографічний словник української мови
-
дядинин —
-а, -е. Належний дядині. Дядинина хустка. || Прикм. до дядина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дядинин —
Дядинин, -на, -не Принадлежащій дядині. Г. Барв. 87.
Словник української мови Грінченка