дядинин

Дядинин, -на, -не

Принадлежащій дядині. Г. Барв. 87.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дядинин — дя́динин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дядинин — -а, -е. Належний дядині. Дядинина хустка. || Прикм. до дядина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дядинин — ДЯ́ДИНИН, а, е. Належний дядині. Дядинина хустка; // Прикм. до дя́дина. Нитка в прядці йшла нерівна, у мотках робилися помилки, і дядинина лайка не стихала (Ю. Янов., І, 1959, 33). Словник української мови в 11 томах