дід
ДІД, а, ч.
1. Батьків або материн батько.
Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л. Укр., І, 1951, 52).
2. Чоловік похилого віку.
Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Шевч., І, 1951, 311);
Доки в баби поспіють книші, у діда не буде душі (Кир., Вибр., 1960, 357);
*У порівн. Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Шевч., І, 1951, 41);
// заст. Убогий, безпритульний чоловік похилого віку; старець.
Хто би його не знав, то би йому кусник хліба дав, як дідові (Фр., II, 1950, 84).
3. заст. Сторож (у садку, на баштані і т. ін.);
// перен. Опудало на грядках, баштані і т. ін.
Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Гл., Вибр., 1957, 192).
4. тільки мн. Люди минулих поколінь; предки.
Лірник візьме кобзу в руки,.. Щоб згадали пізні внуки, Як жилося їх дідам! (Щог., Поезії, 1958, 297);
Гей, було це за дідів, Ні, брешу — за прадідів: За царя старого Хмеля (Манж., Тв., 1955, 167).
5. перен., розм. Те саме, що тінь.
Кавун.. не зводив очей з білої стіни, на котрій став у закутку широкий темний вечірній дід (Н.-Лев., II, 1956, 212);
Сутінки лягли на ярмарковий майдан. Підвелись діди (Рибак, Помилка.., 1956, 160).
Дід Моро́з-казкова істота, уособлення морозу у вигляді рожевощокого старого чоловіка з бородою, в шубі, шапці, з палицею.
— Я й справді Дід Мороз. Щороку у новорічний вечір цей я в путь іду і з кожним кроком приношу радість для дітей (Забіла, Промені, 1951, 132);
Дід Мороз танцює, грає на сопілці (Нех., Дорога.., 1945, 11).
Значення в інших словниках
- дід — Дід: — а) старець, жебрак; б) прислужник [II] — тут: старець [18] [ II, 355],[ VI, 162] (поль. арґот. dziad «те саме», дослівно «прошак») «поліцай»; [ОГ] Словник з творів Івана Франка
- дід — дід іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дід — (віком) стариган, зн. старий шкарбун; (з торбою) старець; (на городі) опудало; дідок, дідунь, дідусь, дідуга|н|, дідисько, дідище; ДІД-МОРОЗ святий Миколай; мн. ДІДИ предки, пращури, прадіди, прабатьки. Словник синонімів Караванського
- дід — [д'ід] -ду, м. (на) -дов'і, мн. -ди, -д'іў два д'ідие Орфоепічний словник української мови
- дід — -а, ч. 1》 Батьків або материн батько. 2》 Чоловік похилого віку. || заст. Убогий, безпритульний чоловік похилого віку; старець. 3》 заст. Сторож (у садку, на баштані і т. ін.). || перен. Опудало на грядках, баштані і т. ін. 4》 тільки мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дід — дід 1. дід||дзяд ◊ дід ба́бі ву́йко жарт. про дуже далеких родичів (м, ср, ст)||жаба-цьотка-бузько-дедько ◊ дід про хліб, ба́ба про фія́лки (Франко)||я тобі про образи, а ти мені про гарбузи; я тобі про індики... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дід — Дід своє, а баба своє. Ніяк не домовляться. Діду, село горить, дід за палі — посунув. Діду, село горить, дід за суму і далі посунув. Діда нічим не здивуєш. Здорові, діди, чи не маєте біди? То в мене собі купіть, або й так возьміть. Жарт хворого діда. Приповідки або українсько-народня філософія
- дід — А, військ. Солдат від черепа до демобілізації. Діди завжди духів щемлять. Словник сучасного українського сленгу
- дід — 1 (-а) ч.; арм. 1. Солдат строкової служби після наказу про звільнення до відправки додому. БСРЖ, 150. 2. Солдат строкової служби, який прослужив від 1,5 до 2 років. — Діди собі п'ють, а молодим — нада служить, як положено (О. Словник жарґонної лексики української мови
- дід — I дідище, дідок, дідочок, дідуга, дідуган, дідунечко, дідуня, дідунь, дідуньо, дідусечко, дідусик, дідуся, дідусь, прадід, прапрадід, стариган, стариганище Фразеологічні синоніми: Дід Мороз; різдвяний дід; ялинковий дід II див. бідний; жебрак Словник синонімів Вусика
- дід — ді́дька ли́сого, грубо. 1. Уживається для повного заперечення чого-небудь; нізащо, ніколи. — До чого ж вигадливі капосні пани,— міркував (Архип) уголос.— Звісно, маючи таке зручне ліжко, дідька лисого захочеш вставати (С. Фразеологічний словник української мови
- дід — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. Словник синонімів української мови
- дід — Дід, ді́да, -дові, ді́ду! діди́, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)