1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дід

-а, ч.

1》 Батьків або материн батько.

2》 Чоловік похилого віку.

|| заст. Убогий, безпритульний чоловік похилого віку; старець.

3》 заст. Сторож (у садку, на баштані і т. ін.).

|| перен. Опудало на грядках, баштані і т. ін.

4》 тільки мн. Люди минулих поколінь; предки.

5》 перен., розм. Те саме, що тінь.

Дід Мороз — казкова істота, уособлення морозу у вигляді рожевощокого старого чоловіка з бородою, в шубі, шапці, з палицею.

6》 У слов'янській, зокрема українській, міфології – бог – охоронець домівки, родоначальник сім'ї.

7》 Вирізьблене (з дерева чи каменю) у вигляді опудала чи стовпа зображення язичницького бога (ця назва засвідчена в українському фольклорі).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дід — Дід: — а) старець, жебрак; б) прислужник [II] — тут: старець [18] [ II, 355],[ VI, 162] (поль. арґот. dziad «те саме», дослівно «прошак») «поліцай»; [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. дід — дід іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. дід — (віком) стариган, зн. старий шкарбун; (з торбою) старець; (на городі) опудало; дідок, дідунь, дідусь, дідуга|н|, дідисько, дідище; ДІД-МОРОЗ святий Миколай; мн. ДІДИ предки, пращури, прадіди, прабатьки. Словник синонімів Караванського
  4. дід — [д'ід] -ду, м. (на) -дов'і, мн. -ди, -д'іў два д'ідие Орфоепічний словник української мови
  5. дід — дід 1. дід||дзяд ◊ дід ба́бі ву́йко жарт. про дуже далеких родичів (м, ср, ст)||жаба-цьотка-бузько-дедько ◊ дід про хліб, ба́ба про фія́лки (Франко)||я тобі про образи, а ти мені про гарбузи; я тобі про індики... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. дід — Дід своє, а баба своє. Ніяк не домовляться. Діду, село горить, дід за палі — посунув. Діду, село горить, дід за суму і далі посунув. Діда нічим не здивуєш. Здорові, діди, чи не маєте біди? То в мене собі купіть, або й так возьміть. Жарт хворого діда. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. дід — А, військ. Солдат від черепа до демобілізації. Діди завжди духів щемлять. Словник сучасного українського сленгу
  8. дід — 1 (-а) ч.; арм. 1. Солдат строкової служби після наказу про звільнення до відправки додому. БСРЖ, 150. 2. Солдат строкової служби, який прослужив від 1,5 до 2 років. — Діди собі п'ють, а молодим — нада служить, як положено (О. Словник жарґонної лексики української мови
  9. дід — I дідище, дідок, дідочок, дідуга, дідуган, дідунечко, дідуня, дідунь, дідуньо, дідусечко, дідусик, дідуся, дідусь, прадід, прапрадід, стариган, стариганище Фразеологічні синоніми: Дід Мороз; різдвяний дід; ялинковий дід II див. бідний; жебрак Словник синонімів Вусика
  10. дід — ді́дька ли́сого, грубо. 1. Уживається для повного заперечення чого-небудь; нізащо, ніколи. — До чого ж вигадливі капосні пани,— міркував (Архип) уголос.— Звісно, маючи таке зручне ліжко, дідька лисого захочеш вставати (С. Фразеологічний словник української мови
  11. дід — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. Словник синонімів української мови
  12. дід — Дід, ді́да, -дові, ді́ду! діди́, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. дід — ДІД, а, ч. 1. Батьків або материн батько. Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л. Укр., І, 1951, 52). 2. Чоловік похилого віку. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Шевч. Словник української мови в 11 томах