1. Словник української мови в 11 томах

дідуга

ДІДУГА́, и́, ч. Те саме, що дідуга́н.

Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга (Котл., II, 1953, 11);

Старий дідуга, В селі найстарший чоловік, На могилку.. грудьми приник (Фр., X, 1954, 349).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідуга — дідуга́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дідуга — -и, дідуган, -а, ч. Збільш. до дід 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дідуга — див. дід Словник синонімів Вусика