дідунь
ДІДУ́НЬ, рідко ДІДУ́НЬО, ня, ч., розм. Те саме, що діду́сь.
А зимою холодно. Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (Рудан., Переслів’я, 1958, 16);
— Дідуню, — сказала Гапочка, — у вас зовсім очки не дивляться. Бідний ви, дідуню, бідний (Ю. Янов., І, 1954, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дідунь — діду́нь іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- дідунь — рідко дідуньо, -ня, ч., розм. Те саме, що дідусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дідунь — див. дід Словник синонімів Вусика
- дідунь — Діду́нь, діду́ня́, діду́не́ві, діду́не́м, -ду́ню! -ду́ні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)