1. Словник української мови в 11 томах

дідусів

ДІДУСІ́В, се́ва, се́ве, розм. Належний дідусеві.

— Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки (Головко, II, 1957, 489).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідусів — дідусі́в прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. дідусів — -сева, -севе, розм. Належний дідусеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дідусів — Діду́сі́в, -ду́се́ва, -се́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дідусів — Дідусів, -сева, -ве Дѣдушкинъ. Словник української мови Грінченка