діез
ДІЕ́З, а, ч.
1. Знак підвищення ноти на півтону.
[Шмурр:] Вона не розуміє гармонії, ..акордів! [Шмоль:] Що там акордів! Вона лякається кожного бемоля чи діеза! (Коч., II, 1956, 161);
Мої дівчатка-доньки.. Спішать вже на урок! Найменшенька в музичну, В полон діезів, гам (Ус., Листя.., 1956, 55).
2. невідм. Уживається після назви ноти у знач. «на півтону вище».
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me