1. Словник української мови в 11 томах

діелектрик

ДІЕЛЕ́КТРИК, а, ч. Матеріал з дуже малою питомою електропровідністю; непровідник, ізолятор.

Серед металів, які добре проводять електричний струм, і діелектриків, що зовсім його не проводять, знаходиться велика група напівпровідників (Наука .., 8, 1960, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діелектрик — діеле́ктрик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. діелектрик — -а, ч. Матеріал з дуже малою питомою електропровідністю; непровідник, ізолятор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. діелектрик — Речовина, яка практично не пропускає електричного струму (напр., ебоніт, скло, порцеляна). Універсальний словник-енциклопедія
  4. діелектрик — ІЗОЛЯ́ТОР (речовина, що не проводить електричного струму), ДІЕЛЕ́КТРИК, НЕПРОВІДНИ́К. Вона (слюда) широко застосовується в техніці як надійний ізолятор (з газети); У звичайних умовах сірка — діелектрик, а в екстремальних.. Словник синонімів української мови