1. Словник української мови в 11 томах

діл

ДІЛ, до́лу, ч.

1. Те саме, що доли́на.

Потепліло. На долах цвіла, і пахла, і пишалася весна (Фр., І, 1955, 101);

Він бачив діл, розкинутий навкруг, Кипучі пущі, тьмяноводий Буг (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 449).

2. Те саме, що низ 1; протилежне верх.

Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила (Номис, 1864, № 1462);

Запалили сосну від верха до долу (Чуб., V, 1874, 394);

Дівчата обстругували стіни, — які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98).

До са́мого до́лу — до землі.

По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу (Шевч., І, 1951, 48);

Княгиня бачить їхні довгобороді обличчя, гострі очі, чіпкі, ніби до самого долу опущені, руки (Скл., Святослав, 1959, 35).

3. Те саме, що долі́вка.

— А хіба ж ти не міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? (Н.-Лев., II, 1956, 328);

На запорошеному глиняному долу лежали якісь старі речі (Трубл., II, 1955, 253).

4. заст. Яма для мерця; могила.

Он там, в долинці, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (Коцюб., І, 1955, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Діл — Діл (196) — гірський хребет [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. діл — діл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. діл — ДОЛИНА, пор. РІВНИНА; (у хаті) долівка, підлога; (для мерця) яма, могила; У ФР. земля, низ, спід; Р. пай, частка. Словник синонімів Караванського
  4. діл — долу, ч. 1》 Те саме, що долина. 2》 Те саме, що низ 1); прот. верх. До самого долу — до землі. 3》 Те саме, що долівка. 4》 заст. Яма для мерця; могила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. діл — див. низовина Словник синонімів Вусика
  6. діл — ДОЛИ́НА (рівна місцевість між горбами чи горами), ДІЛ, ПОДІ́ЛЛЯ розм., РОЗДО́ЛИНА розм., РОЗДО́Л діал.; ПА́ДІЛ, ПРИДОЛИ́НОК (невелика); ТІСНИ́НА (вузька, з крутими схилами, вздовж річки); ПА́ДИНА (невелика, звичайно кругла). Словник синонімів української мови
  7. діл — Діл, до́лу, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. діл — I. Діл, долу м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Нет мене, сивий коню, горами, долами. Грин. ІІІ. 677. 2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-долу. Словник української мови Грінченка