1. Словник української мови в 11 томах

дінь

ДІНЬ, виг. розм. Уживається на позначення звуку дзвінка.

Їду, їду в чистім полі; Дзвоник дінь та дзвоник дінь… (Тич., III, 1947, 9);

Їде, їде, їде брат На баскім коні.. А вуздечка — дінь та дінь, Аж співає далечінь (Бичко, Вогнище, 1959, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дінь — дінь вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. дінь — виг., розм. Уживається на позначення звуку дзвінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дінь — Громадська споруда, яка сполучала в собі риси каркасного житлового багатопрогонного будинку і храму із святилищем духу-покровителя. Розташовувався посеред села у В'єтнамі. Архітектура і монументальне мистецтво