1. Словник української мови в 11 томах

дірчавий

ДІРЧА́ВИЙ, а, е. З великою кількістю дірок.

Маєтки пустіли, нищилися, височенні палаци по селах стояли з розбитими вікнами, забитими дверима, дірчавою покрівлею й дожидалися, коли їх негода повалить (Мирний, IV, 1955, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дірчавий — дірча́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дірчавий — -а, -е. З великою кількістю дірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дірчавий — див. дірявий Словник синонімів Вусика
  4. дірчавий — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Словник синонімів української мови