діставати
ДІСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш; наказ. сп. дістава́й; недок., ДІСТА́ТИ, а́ну, а́неш; наказ. сп. діста́нь; док., перех.
1. Брати, витягувати що-небудь звідкись.
Христя підвела голову, глянула на Марину, що спиналася на мисник діставати посуду (Мирний, III, 1954, 227);
Професор вставав з ліжка й діставав карту (Донч., II, 1956, 75);
Кавун дістав з кишені сірники, тернув сірником об спину (Н.-Лев., II, 1956, 203);
Глафіра з печі дістала казан відвареної картоплі.. й поставила на ліжко (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).
2. Дотягуючись, досягаючи, доторкатися до чого-небудь.
Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити (Н.-Лев., II, 1956, 271);
Такі жита, що не дістать рукою (Стельмах, Шляхи.., 1948, 7).
3. Здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі.
Я дістаю Вісник певно таким шляхом, про який писали (Коцюб., III, 1956, 265);
Хоменко дипломатично починав розмову [з Бетею] і діставав потрібні йому відомості (Трубл., І, 1955, 63);
Нині рано я мав дістати гроші та й не дістав (Стеф., III, 1954, 88);
Їй треба було дістати полотна для Кандиби та влаштувати деякі господарські справи (Дмит., Розлука, 1957, 199).
◊ Зимо́ю (взи́мку) сні́гу не діста́неш у кого — хто-небудь дуже скупий.
— Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (Н.-Лев., II, 1956, 324).
4. Одержувати щось очікуване, потрібне, необхідне.
Чи ти дістаєш всі мої листи? (Коцюб., III, 1956, 421);
Молдавія дістає від України велику допомогу в справі розвитку культури і науки (Рад. Укр., 17.1 1954, 3);
Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (Н.-Лев., II, 1956, 74);
— За царської влади, напевно, твій тато ніколи не зміг би освіту дістати (Забіла, Малим.., 1958, 13);
// рідко. Заробляти працею (про заробітну плату).
А тим часом факт, що мої російські перекладачі дістають в кілька раз більше за переклади, ніж я за оригінал (Коцюб., III, 1956, 305);
// Здобувати яке-небудь звання, роботу і т. ін.
Статут російської армії.. не визнавав за жінками права діставати офіцерське звання (Смолич, Мир.., 1958, 87);
Яворський, як і обіцяв, допоміг Іванові дістати роботу на вузькоколійці (Чорн., Визвол. земля, 1959, 50);
// Одержувати назву, ім’я і т. ін.
У багатьох народів найбільш помітні сузір’я дістали свої народні назви, які відрізняються від прийнятих зараз у науці (Астр., 1956, 10);
Рік тому робітники і службовці, колгоспники і студенти, домогосподарки і пенсіонери нашої Батьківщини почали створювати самодіяльні групи та організації по охороні громадського порядку, які згодом дістали назву добровільних народних дружин (Наука.., 2, 1960,12);
// Одержувати винагороду.
Чесно і ударно працював — за це і орден дістав (Укр.. присл.., 1955, 347).
5. Одержувати розпорядження, вказівку і т. ін. про здійснення чого-небудь.
— Купріян Олександрович і дід нам так само допомагатимуть у роботі. Вказівки діставатимемо з Ради Тсоавіахіму (Донч., І, 1956, 67);
Наступного дня батарея дістала наказ рушати вперед (Гончар, Маша.., 1959, 8).
6. Відчувати на собі (фізично або морально) діяння чого-небудь.
Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн двора (Гончар, Таврія.., 1957, 8);
Біжить [Дзевалтовський], інколи штовхає когось і дістає лайку навздогін (Смолич, Мир.., 1958, 168);
Вона дістала від Маріцци такий повний зненависті погляд, що аж жахнулася та прожогом вискочила з хати (Коцюб., І, 1955, 266);
// Захворювати, заражатися якоюсь хворобою.
[Руфін:] Десь в поході пропасницю дістав я… (Л. Укр., II, 1951, 391);
Перетрудившися на тому і діставши сухоти, урядовець відомства пошт і телеграфу передчасно помер (Смолич, Мир.., 1958, 30).
◊ Дістава́ти (діста́ти) відкоша́ див. відкоша́;
Дістава́ти (діста́ти) гарбуза́ див. гарбу́з;
Дістава́ти (діста́ти) но́са див. ніс.
7. Видобувати, виробляти що-небудь.
Такі двигуни, в яких механічну енергію дістають за рахунок перетворення теплової енергії, називають тепловими двигунами (Автомоб., 1957, 17).
8. Указує на здійснення того процесу, стану, що названий абстрактним іменником — прямим додатком.
На з’їздах братніх комуністичних і робітничих партій, що відбулися за останній час, ревізіоністи дістали рішучу відсіч (Наука.., 8, 1958, 8).
9. рідко. Набувати нової ознаки, особливості.
Кущі верболозу у присмерку дістають м’які контури (Вільде, Сестри.., 1958, 245).
10. розм., рідко. Бути в належній кількості; вистачати.
Споконвіку, з дідів — з прадідів так велося, щоб хліб руками збирали… І всім було, всім діставало (Мирний, IV, 1955, 243).
Значення в інших словниках
- діставати — Що (ставати власником чогось) здобувати, розм.: прихоплювати, прихвачувати; док.: (брати очікуване) одержати, отримати, (здобути щось у праці, навчанні, як наслідок — нагорода) заробити, здобути, заслужити, уроч. удостоїтися. Словник синонімів Полюги
- діставати — дістава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- діставати — ДІСТАВАТИ – ЗДОБУВАТИ – ОТРИМУВАТИ, ОДЕРЖУВАТИ Діставати, -таю, -таєш, дістати. Крім іншого, вживаються у значенні "здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі; одержувати щось": діставати потрібні відомості, діставати гроші, діставати допомогу... Літературне слововживання
- діставати — (звідки) брати, витягати: (рукою) досягати; (дані) здобувати, відшукувати; (листи) одержувати, отримувати: (насолоду) мати; (грипу) підхоплювати, захворювати на, заражатися чим; (енергію) видобувати, виробляти; ЖМ. вистачати, ставати; док. ДІСТАТИ, (у пику) зловити, спіймати. Словник синонімів Караванського
- діставати — -стаю, -стаєш; наказ. сп. діставай; недок., дістати, -ану, -анеш; наказ. сп. дістань; док., перех. 1》 Брати, витягувати що-небудь звідкись. 2》 Дотягуючись, досягаючи, доторкатися до чого-небудь. 3》 Здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- діставати — Одержувати, одержати, отримувати, отримати, видобувати, видобути, повидобувати, здобувати, здобути, поздобувати, роздобувати, роздобути, набувати, набути, понабувати, див. получати, фасувати Словник чужослів Павло Штепа
- діставати — (-аю, -аєш) недок., кого; мол., крим.; несхвальн. Нав'язливо чіплятися до когось, набридати комусь, втомлювати когось. І тут Славко Маленький почав їх діставати (В. Канюс, Сентиментальний блюз). БСРЖ, 165; ПСУМС, 22. Словник жарґонної лексики української мови
- діставати — дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
- діставати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
- діставати — Дістава́ти, -стаю́, -стає́ш; діста́ти, -ста́ну, -неш чого; діста́нь, -та́ньмо, -та́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- діставати — Діставати, -таю, -єш сов. в. дістати, -тану, -неш, гл. Доставать, достать, добывать, добыть. Найшла відьму і трути дістала. Шевч. 22. Не дістане він язика. Ном. № 6547. Ой перестань до мене ходити!... Словник української мови Грінченка