діставати

Одержувати, одержати, отримувати, отримати, видобувати, видобути, повидобувати, здобувати, здобути, поздобувати, роздобувати, роздобути, набувати, набути, понабувати, див. получати, фасувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діставати — Що (ставати власником чогось) здобувати, розм.: прихоплювати, прихвачувати; док.: (брати очікуване) одержати, отримати, (здобути щось у праці, навчанні, як наслідок — нагорода) заробити, здобути, заслужити, уроч. удостоїтися. Словник синонімів Полюги
  2. діставати — дістава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. діставати — ДІСТАВАТИ – ЗДОБУВАТИ – ОТРИМУВАТИ, ОДЕРЖУВАТИ Діставати, -таю, -таєш, дістати. Крім іншого, вживаються у значенні "здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі; одержувати щось": діставати потрібні відомості, діставати гроші, діставати допомогу... Літературне слововживання
  4. діставати — (звідки) брати, витягати: (рукою) досягати; (дані) здобувати, відшукувати; (листи) одержувати, отримувати: (насолоду) мати; (грипу) підхоплювати, захворювати на, заражатися чим; (енергію) видобувати, виробляти; ЖМ. вистачати, ставати; док. ДІСТАТИ, (у пику) зловити, спіймати. Словник синонімів Караванського
  5. діставати — -стаю, -стаєш; наказ. сп. діставай; недок., дістати, -ану, -анеш; наказ. сп. дістань; док., перех. 1》 Брати, витягувати що-небудь звідкись. 2》 Дотягуючись, досягаючи, доторкатися до чого-небудь. 3》 Здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. діставати — (-аю, -аєш) недок., кого; мол., крим.; несхвальн. Нав'язливо чіплятися до когось, набридати комусь, втомлювати когось. І тут Славко Маленький почав їх діставати (В. Канюс, Сентиментальний блюз). БСРЖ, 165; ПСУМС, 22. Словник жарґонної лексики української мови
  7. діставати — дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  8. діставати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  9. діставати — Дістава́ти, -стаю́, -стає́ш; діста́ти, -ста́ну, -неш чого; діста́нь, -та́ньмо, -та́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. діставати — ДІСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш; наказ. сп. дістава́й; недок., ДІСТА́ТИ, а́ну, а́неш; наказ. сп. діста́нь; док., перех. 1. Брати, витягувати що-небудь звідкись. Словник української мови в 11 томах
  11. діставати — Діставати, -таю, -єш сов. в. дістати, -тану, -неш, гл. Доставать, достать, добывать, добыть. Найшла відьму і трути дістала. Шевч. 22. Не дістане він язика. Ном. № 6547. Ой перестань до мене ходити!... Словник української мови Грінченка