діставати

ДІСТАВАТИ – ЗДОБУВАТИ – ОТРИМУВАТИ, ОДЕРЖУВАТИ

Діставати, -таю, -таєш, дістати. Крім іншого, вживаються у значенні "здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі; одержувати щось": діставати потрібні відомості, діставати гроші, діставати допомогу, діставати освіту, діставати знання, діставати нагороду, діставати роботу, діставати назву, дістати вказівку, дістати розпорядження, дістати хворобу, дістати наказ, дістати рішучу відсіч.

Здобувати, здобути. Крім іншого, вживаються у значенні "оволодівати чим-небудь у бою, наполегливо досягати чогось": здобувати місто, здобувати волю.

Отримувати, -ую, -уєш, отримати, одержувати, одержати в цих значеннях уживаються рідше. Отже, стилістично не дуже вдалими є: отримати задоволення, отримати кулю, одержати догану, одержати можливість, одержати підтримку, одержати широке розповсюдження, ще не одержали достатнього завершення.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діставати — Одержувати, одержати, отримувати, отримати, видобувати, видобути, повидобувати, здобувати, здобути, поздобувати, роздобувати, роздобути, набувати, набути, понабувати, див. получати, фасувати Словник чужослів Павло Штепа
  2. діставати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  3. діставати — дістава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. діставати — (звідки) брати, витягати: (рукою) досягати; (дані) здобувати, відшукувати; (листи) одержувати, отримувати: (насолоду) мати; (грипу) підхоплювати, захворювати на, заражатися чим; (енергію) видобувати, виробляти; ЖМ. вистачати, ставати; док. ДІСТАТИ, (у пику) зловити, спіймати. Словник синонімів Караванського
  5. діставати — -стаю, -стаєш; наказ. сп. діставай; недок., дістати, -ану, -анеш; наказ. сп. дістань; док., перех. 1》 Брати, витягувати що-небудь звідкись. 2》 Дотягуючись, досягаючи, доторкатися до чого-небудь. 3》 Здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. діставати — (-аю, -аєш) недок., кого; мол., крим.; несхвальн. Нав'язливо чіплятися до когось, набридати комусь, втомлювати когось. І тут Славко Маленький почав їх діставати (В. Канюс, Сентиментальний блюз). БСРЖ, 165; ПСУМС, 22. Словник жарґонної лексики української мови
  7. діставати — Що (ставати власником чогось) здобувати, розм.: прихоплювати, прихвачувати; док.: (брати очікуване) одержати, отримати, (здобути щось у праці, навчанні, як наслідок — нагорода) заробити, здобути, заслужити, уроч. удостоїтися. Словник синонімів Полюги
  8. діставати — ДІСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш; наказ. сп. дістава́й; недок., ДІСТА́ТИ, а́ну, а́неш; наказ. сп. діста́нь; док., перех. 1. Брати, витягувати що-небудь звідкись. Словник української мови в 11 томах
  9. діставати — дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  10. діставати — Дістава́ти, -стаю́, -стає́ш; діста́ти, -ста́ну, -неш чого; діста́нь, -та́ньмо, -та́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. діставати — Діставати, -таю, -єш сов. в. дістати, -тану, -неш, гл. Доставать, достать, добывать, добыть. Найшла відьму і трути дістала. Шевч. 22. Не дістане він язика. Ном. № 6547. Ой перестань до мене ходити!... Словник української мови Грінченка