1. Словник української мови в 11 томах

діткливий

ДІТКЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який дуже вражає; дошкульний.

Ти [про долю] частіше строїш жарти, Та й то жарти так діткливі, Що, немов від чемериці, Не одному бідоласі Все життя вертить у носі, У очах свічки стоять! (Фр., XIII, 1954, 10);

Замковий досить стримано похвалив свого колишнього заступника, ніжним голосом додав з якимсь діткливим жалем: — Знаєш, поїхав, немов на край світа, і зник (Ле, Право.., 1957, 274).

2. Дуже важливий, який найбільш турбує.

Дітклива проблема.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діткливий — діткли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. діткливий — (характер) вразливий, тонкосльозий, делікатний; (жарт) дошкульний; (- справу) дражливий. Словник синонімів Караванського
  3. діткливий — -а, -е. 1》 Який дуже вражає; чутливий, дошкульний. 2》 Дуже важливий, який найбільш непокоїть. Дітклива проблема. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. діткливий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й... Словник синонімів української мови