дієслівний
ДІЄСЛІ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до дієсло́во.
В його [Т. Шевченка] творах.. найширше представлена дієслівна синоніміка, вужче — іменникова (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 224).
∆ Дієслі́вна ри́ма — рима, яка створюється дієсловами.
Дуже поширена в поезії рима, що створюється з співзвучності закінчень дієслів, так звана дієслівна рима (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 109);
Дієслі́вний скла́дений при́судок — присудок, складений з неозначеної форми дієслова і допоміжного дієслова у відмінюваній формі.
В залежності від характеру призв’язкової частини розрізняють іменний і дієслівний складений присудок (Сл. лінгв. терм., 1957, 140).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дієслівний — дієслі́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- дієслівний — [д’ійcс'л’іўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- дієслівний — -а, -е. Прикм. до дієслово. Дієслівна рима — рима, яка створюється дієсловами. Дієслівний складений присудок — присудок, складений з неозначеної форми дієслова і допоміжного дієслова у відмінюваній формі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дієслівний — Дієслі́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)