1. Словник української мови в 11 томах

екзаменатор

ЕКЗАМЕНА́ТОР, а, ч. Особа, яка проводить екзамен, оцінює знання того, хто екзаменується.

— Зразу відповідатимете, чи подумаєте? — запитала екзаменатор (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 117);

Обов’язок екзаменаторів — особливо чуйно, доброзичливо підходити до учнів (Рад. Укр., 29.V 1957, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екзаменатор — екзамена́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. екзаменатор — [еиґзамеинатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. екзаменатор — -а, ч. Особа, яка проводить екзамен, оцінює знання того, хто екзаменується. Великий тлумачний словник сучасної мови