емпіричний
ЕМПІРИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до емпіри́зм 1.
Емпірична філософія.
2. Заснований на емпірії (у 1 знач.).
Однією з важливих особливостей художнього відображення дійсності в фольклорі є те, що воно грунтується на багатющому, але значною мірою емпіричному, практичному життєвому досвіді широких мас трудящих (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- емпіричний — емпіри́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- емпіричний — Практичний, не теоретичний. Словник синонімів Караванського
- емпіричний — [еимп'іричнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- емпіричний — Эмпирический — empirical — empirisch — 1) Оснований на емпірії (досвіді). 2) Е. р і в е н ь з н а н ь рівень пізнавального процесу, що дає знання тих закономірних зв'язків і відношень, які виявляються через аналіз безпосередніх даних спостереження. Гірничий енциклопедичний словник
- емпіричний — -а, -е. 1》 Прикм. до емпіризм 1). Емпірична філософія. Емпірична соціологія — один з напрямів сучасної соціології, основним методом якого є опис окремих сторін суспільного життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- емпіричний — Досвідний, досвідницький Словник чужослів Павло Штепа
- емпіричний — емпіри́чний (грец. εμπειρικός) 1. Властивий емпіризму або заснований на емпірії (досвіді). 2. Е-на соціологія – один з провідних напрямів сучасної буржуазної соціології, який обмежується описом окремих сторін суспільного життя. Словник іншомовних слів Мельничука
- емпіричний — Емпіри́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)