енклітика
ЕНКЛІ́ТИКА, и, ж,, лінгв. Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного і утворює разом з ним фонетичне ціле, об’єднане спільним наголосом.
Слово, з належними до нього «проклітиками» та «енклітиками», в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи як частина ще більшої ритмомелодичної одиниці (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- енклітика — енклі́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- енклітика — -и, ж., лінгв. Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного та утворює разом із ним фонетичне ціле, об'єднане спільним наголосом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- енклітика — енклі́тика (грец. εγκλιτική, від έγκλίνω – відхиляю) ненаголошене слово, що стоїть після наголошеного, утворюючи з ним одне фонетичне ціле. Найчастіше частки, допоміжні дієслова. Словник іншомовних слів Мельничука
- енклітика — Енклі́тика, -ки, -ці; -тики, -тик Правописний словник Голоскевича (1929 р.)