1. Великий тлумачний словник сучасної мови

енклітика

енклі́тика

-и, ж., лінгв.

Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного та утворює разом із ним фонетичне ціле, об'єднане спільним наголосом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. енклітика — енклі́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. енклітика — енклі́тика (грец. εγκλιτική, від έγκλίνω – відхиляю) ненаголошене слово, що стоїть після наголошеного, утворюючи з ним одне фонетичне ціле. Найчастіше частки, допоміжні дієслова. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. енклітика — Енклі́тика, -ки, -ці; -тики, -тик Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. енклітика — ЕНКЛІ́ТИКА, и, ж,, лінгв. Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного і утворює разом з ним фонетичне ціле, об’єднане спільним наголосом. Словник української мови в 11 томах