1. Словник української мови в 11 томах

епідемія

ЕПІДЕ́МІЯ, ї, ж.

1. Масове поширення якої-небудь інфекційної хвороби.

В середні віки від епідемій чуми і холери в Західній Європі та Азії вимирало населення цілих міст (Наука.., 5, 1959, 11).

2. перен. Надзвичайно швидке поширення чого-небудь.

Під час криз вибухає суспільна епідемія, яка всім попереднім епохам здалася б безглуздям, — епідемія перепродукції (Комун. маніф., 1947, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епідемія — епіде́мія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. епідемія — Пошесть, зараза, (смертоносна) моровиця, д. мор, з. повітра; П. мода. Словник синонімів Караванського
  3. епідемія — -ї, ж. 1》 Масове поширення якої-небудь інфекційної хвороби. 2》 перен. Надзвичайно швидке поширення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. епідемія — Пошесть, моровиця, помір, помірок, див. пандемія, падіж, помор Словник чужослів Павло Штепа
  5. епідемія — епіде́мія (грец. επιδημία, від έπίδημος – поширений в народі) масове поширення інфекційної хвороби в певній місцевості. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. епідемія — Масове, майже одночасне захворювання певною інфекційною хворобою більшої, аніж звичайно, кількості людей. Універсальний словник-енциклопедія
  7. епідемія — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)... Словник синонімів української мови
  8. епідемія — Епіде́мія, -мії, -мією; -де́мії, -мій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)