ЕПІЛЕ́ПТИК, а, ч. Людина, яка хворіє на епілепсію.
Дядьки.., впіймавши Боровця на гарячому, накинули йому мішок на голову і спересердя так відлупцювали, що відтоді він став епілептиком(Мельн., Поріддя.., 1959, 56).
Джерело: Словник української мови (СУМ-11)на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
епілептик —
епіле́птик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
епілептик —
-а, ч. Людина, яка хворіє на епілепсію.
Великий тлумачний словник сучасної мови