1. Словник української мови в 11 томах

жаднюга

ЖАДНЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Жадібна, корислива, скупа людина.

Треба… не стати рабом землі, отим жаднюгою, що в грунт без толку зажене і своє життя і життя дітей своїх (Стельмах. Кров людська.., 1, 1957, 182);

— Громадянко, яка ви жаднюга! Ви ні з ким не поділилися оцим яблуком. Ви тихенько хрумаєте його в куточку, щоб ніхто не бачив і не просив (Донч., IV, 1957, 132);

// Жадібна до їжі тварина.

Лежить [Лев], одкинув хвіст і смерті дожидає.. Жаднюга-Вовк рвоне його зубами; Бугай товче рогами (Гл., Вибр., 1957, 137);

— Вони [коти] такі жаднюги, що й чорта б з’їли (Збан., Мор. чайка, 1959, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жаднюга — жадню́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. жаднюга — див. СКНАРА. Словник синонімів Караванського
  3. жаднюга — -и, ч. і ж., зневажл. Жадібна, корислива, скупа людина. || Жадібна до їжі тварина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жаднюга — див. жадний Словник чужослів Павло Штепа
  5. жаднюга — див. жадний Словник синонімів Вусика
  6. жаднюга — СКНА́РА (надміру скупа, жадібна людина), СКУПИ́Й, СКУПА́Р рідше, СКУПІ́Й рідше, СКУПЕРДЯ́ГА підсил. розм., СКУПЕРДЯ́Й підсил. розм., СКУПЕРДЯ́ підсил. розм., СКУПЕ́НДРА (СКУПИ́НДРА) підсил. розм., СКУПЕНДРЯ́ГА (СКУПИНДРЯ́ГА) підсил. розм. Словник синонімів української мови