жалоба
ЖА́ЛОБА, и, ж., розм. Висловлення невдоволення з приводу чогось; скарга.
Грицько з своїми завсідними жалобами на втрати, з своїми розмовами про достатки,.. — здавався йому [Чіпці] тепер нудним, сумним (Мирний, II, 1954, 285);
Про справжню причину від’їзду він вирішив поки що не повідомляти, щоб вона не наробила метушні та не побігла по сусідах з жалобою, що квартирант таки їде від них, бо, мабуть, йому в них не сподобалося (Тют., Вир, 1964, 205);
// Офіційна заява, скарга на кого-, що-небудь з приводу неправильних або незаконних дій.
Назар Семенович Тупу Тубанець.. ще й жалобу на свого сусіда написав (Стор., І, 1957, 118);
Сюди зібралися знову всі, хто був учора, щоб почути: хто писав жалобу і про що та жалоба (Мирний, II, 1954, 276).
ЖАЛО́БА, и, ж.
1. Скорбота, сум, туга за померлим.
Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили (Л. Укр., III, 1952, 328);
Стояли [робітники] впритул один до одного, простоволосі, у жалобі по вбитому товаришеві схиливши голови (Головко, II, 1957, 618).
2. Чорний одяг, пов’язка і т. ін. на знак скорботи.
Ще батько на столі лежав, як Мася почала верховодити і.. загадала жалобу шити (Свидн., Люборацькі, 1955, 79);
Коник без сідельця, жалобою вкритий, — Певно, вже мій милий на війні убитий (Перв., З глибини, 1956, 191);
*Образно. Вони [фашисти] і досі не зреклися Своєї чорної мети.. Вони, що Францію веселу В жалобу чорну одягли (Рильський, І, 1956, 221);
*У порівн. Нехай же знов моя коса чорніє, мов жалоба! (Л. Укр., І, 1951, 414).
3. рідко. Почуття скорботи, печалі.
І я йшов — у серці жалоба, Смертельний страх в тілі засів (Фр., XIII, 1954, 146).
Значення в інших словниках
- жалоба — жа́лоба іменник жіночого роду скарга розм. жало́ба іменник жіночого роду траур Орфографічний словник української мови
- жалоба — Поняття, яке ототожнює процес відновлення психічної рівноваги після втрати об’єкту любові. Хоча цей термін використовується перш за все в ситуаціях, які пов’язані зі смерю любимої людини, жалоба є нормальною реакцією на будь-яку значну втрату. Словник із соціальної роботи
- жалоба — Скорбота, сум, туга за померлим; чорний одяг, пов’язка тощо на знак скорботи: день жалоби. Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили (Леся Українка). Літературне слововживання
- жалоба — (за небіжчиком) скорбота, сум, туга; (знак скорботи) чорний одяг <�пов'язка, опаска, стрічка>. Словник синонімів Караванського
- жалоба — [жалоба] -бие, д. і м. -б'і (траур) Орфоепічний словник української мови
- жалоба — I жал`оба-и, ж. 1》 Скорбота, сум, туга за померлим. 2》 Чорний одяг, пов'язка і т. ін. на знак скорботи. 3》 рідко. Почуття скорботи, печалі. II ж`алоба-и, ж., розм. Висловлення невдоволення з приводу чогось; скарга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жалоба — 1. скарга, супліка, ремство 2. це див. траур Словник чужослів Павло Штепа
- жалоба — жалоба 1. траур (м, ср, ст): Просили на весілля, але не піду на забаву, привітаю в церкві на шлюбі, бо я ще в жалобі (Авторка); Хоронила її також жалоба, яку носила по смерті дідуся і яка почасти накладала пута й пану Темницькому (Франко) 2. вул., ірон. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жалоба — див. сум Словник синонімів Вусика
- жалоба — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн. Словник синонімів української мови
- жалоба — Жало́ба, -би, -бі (траур) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жалоба — Жалоба, -би ж. Трауръ, траурная одежда. Гол. Од. 27. По правді, нам би слід одягтись у жалобу. Левиц. І. 451. Сестрам Мася також жалобу посправляла. Св. Л. 113. --------------- Жалоба, -би ж. = скарга. Словник української мови Грінченка