жалючий
ЖАЛЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який має властивість жалити.
— Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, — відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву (Автом., Так народж. зорі, 1960, 228).
2. перен. Дошкульний, різкий.
Страшилася [вона] його важких кулаків, його очей, його жалючих докорів і лайки (Шиян, Баланда, 1957, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жалючий — жалю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- жалючий — -а, -е. 1》 Який має властивість жалити. 2》 перен. Дошкульний, різкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жалючий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й... Словник синонімів української мови