жахливий

ЖАХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який викликає почуття жаху; страшний, страхітливий.

Товариш Большаков бачив перед себе чорне щось, жахливе, смертельне (Ю. Янов., І, 1958, 126);

Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (Гончар, III, 1959, 61);

Того ж дня ми почули жахливу Іванову розповідь (Збан., Єдина, 1959, 215).

2. рідко. Який всього боїться, якого легко можна налякати, сполохати; боязливий, боязкий.

— Яка ж ти жахлива, Меласю! — каже Михайло, всміхаючись (Вовчок, І, 1955, 343).

3. перен. Незвичайний, дуже великий, дуже сильний; страшний.

— У тебе була жахлива температура! (Баш, Вибр., 1948, 146);

Хижацьке хазяйнування самодержавства трималося на жахливій експлуатації селянства (Ленін, 6, 1949, 63);

Поїзд мчить з уклону з жахливою швидкістю (Довж., І, 1958, 40);

// Дуже поганий.

— Друзі, трапилось велике нещастя. Шар зник!.. Лихі люди його можуть використати не на добрі, а на жахливі справи (Ів., Вел. очі, 1956, 22);

Уранці жахлива новина: нашу родину виселяють із села (Ковінька, Кутя.., 1960, 7);

//Повний відчаю, переживання; нелюдський, несамовитий.

Весняний вітер гнав по каміннях пір’я, ще певно тепле, загублене в боротьбі, а з кожної вулиці, з кожного двора здіймався жахливий крик смерті і густо плив по землі (Коцюб., II, 1955, 361).