ждання
ЖДАННЯ́, я́, с. Дія за знач. жда́ти.
Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час ждання, — кожен, похнюпившись, стояв і мовчав (Мирний, IV, 1955, 144);
І палкі мрії, і тривога, і ждання, і гаряче кохання — все це стривожило її нерви (Н.-Лев., IV, 1956, 114);
Підвищений від ждання настрій заставив діяти (Ле, Вибр., 1939, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ждання — ждання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ждання — -я, с. Дія за знач. ждати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ждання — Ждання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ждання — Ждання́, -ня́ с. Ожиданіе. Ждали, ждали, та й ждання погубили. Ном. № 5627. Словник української мови Грінченка