желатин
ЖЕЛАТИ́Н, у, ч. Білкова речовина тваринного походження, що в розчиненому вигляді переходить у драглистий стан; використовується в техніці, кулінарії і т. ін.
Желатин видобувають з колагену кісток, шкіри і сухожилля великої рогатої худоби (Знання.., 3, 1965, 16);
Вина, що містять малу кількість дубильних речовин, не освітлюються желатином без додавання таніну (Сад. і ягідн., 1957, 296).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- желатин — желати́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- желатин — -у, ч. Білкова речовина тваринного походження, що в розчиненому вигляді переходить у драглистий стан; використовується в техніці, кулінарії тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- желатин — желати́н (франц. gelatine, від лат. gelatus – замерзлий, застиглий) суміш білкових речовин тваринного походження. Застосовують у харчовій промисловості, медицині тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- желатин — Продукт (основний складник — глютелін), який одержують шляхом виварювання у воді костей, хрящів, риб'ячої луски, що містять колаген; використовується у виробництві фотоматеріалів, харчовій, прядильній, фармацевтичній промисловості. Універсальний словник-енциклопедія