1. Словник української мови в 11 томах

жердина

ЖЕРДИ́НА, и, ж.

1. Довгий, тонкий, без гілок кусок дерева; ключина.

Антін Рибка стояв на свому подвірні і.. стругав довгу жердину (Коцюб., II, 1955, 430);

Іван стояв на передньому краї плота, вправно орудував жердиною й вигукував: — Кермуй, батьку, прямо! (Чорн., Потік.., 1956, 6);

*У порівн. Була і цариця в колі придворних дам, худа й висока, як жердина, з тонкою шиєю (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 316).

2. розм. Те саме, що же́рдка 1.

Наталка потягнула з жердини білий Назарів кожушок, накинула на голову платок (Коз., Серце.., 1947, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жердина — жерди́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. жердина — Ключина, тичка, (для тину)ворина, (висока) щогла; жердка, жердинка, зб. жердя. Словник синонімів Караванського
  3. жердина — -и, ж. 1》 Довгий, тонкий, без гілок кусок дерева; ключина. 2》 розм. Те саме, що жердка 1). 3》 Спортивний снаряд для стрибків у висоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жердина — див. бовтало Словник синонімів Вусика
  5. жердина — Спортивне приладдя для легкоатлетичних змагань — стрибків із жердиною; переможець визначається за заліком найбільшої висоти (подолання планки із 3 спроб). Універсальний словник-енциклопедія
  6. жердина — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М. Словник синонімів української мови
  7. жердина — Жерди́на, -ни, -ні; -ди́ни, -ди́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)