жертвенний

ЖЕ́РТВЕННИЙ, а, е.

1. рідко. Признач. для жертви (у 1 знач.).

Жертвенну тварину душили мотузком, м’ясо варили в мідному казані, присвячуючи божеству кращі куски та нутрощі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 160).

2. поет. Сповнений самопожертви, самовідданості.

Потім уже пережите немов захльоснуло її — спогад про трагічне повстання.. і жертвенний подвиг обманутих і наперед приречених людей (Жур., До них іде.., 1952, 23);

Говорити він умів і завжди бундючно підкреслював свій жертвенний героїзм за долю чужої йому країни (Ле, Наливайко, 1957, 46).