живитися

ЖИВИ́ТИСЯ, живлю́ся, жи́вишся; мн.. жи́вляться; недок.

1. Забезпечувати свій організм поживними речовинами; харчуватися.

Кожному хочеться жити, кожному треба живитись! (Мирний, IV, 1955, 296);

// Їсти.

Декотрі шукають затінку, інші виймають харчі й живляться (Л. Укр., II, 1951, 242);

// чим. Уживати в їжу, споживати.

Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (Сам., II, 1958, 264);

Перемовляючись, шпаки моторно бігають і живляться комахами (Коп., Як вони.., 1961, 13).

2. біол. Засвоювати необхідні для організму поживні речовини.

Після вивчення біології сірчаних бактерій Виноградський виділив іншу групу мікроорганізмів,.. які також живляться неорганічними речовинами (Наука.., 9, 1956, 33);

Сосонка не помічала, що її сестри, напоєні тими ж земними соками, якими живилася й вона, вже давно перегнали її в рості (Руд., Остання шабля, 1959, 84).

3. Забезпечуватися тим, діставати те, що необхідне для нормального функціонування, дії, стану.

Взимку ріки вкриваються кригою, вони мають низький рівень води і живляться, головним чином, підземними водами (Фіз. геогр., 5, 1956, 43);

Під час вечері Мишуня налаштував радіоприймача, який живився постійним струмом від батареї (Ю. Янов., І, 1958, 449);

— Кращі землі англійських бавовняних концесій в Афганістані живляться тільки водами Кизил-Су (Ле, Міжгір’я, 1953, 62).

4. перен. Використовувати що-небудь як джерело розвитку, збагачення.

Драматургія Корнійчука, проза Яновського, Гончара, Стельмаха, поезія Тичини, Малишка, Воронька весь час живляться соками народного слова (Рильський, III, 1956, 154);

В роки Радянської влади ще повніше живиться душа нашого народу поживними соками російської культури, найвищої і найпрекраснішої своїм ідейним змістом (Тич., III, 1957, 289);

// Находити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів, мрій.

Як умру я на чужині, Хто буде молитись? Чим буде душа голодна По смерті живитись? (Рудан., Тв., 1956, 73);

Ганна випурхнула з хвіртки, осяяна своєю дівочою радістю, що живиться чеканням нової зустрічі з милим (Руд., Остання шабля, 1959, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живитися — живи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. живитися — див. їсти Словник синонімів Вусика
  3. живитися — [жиевитиес'а] жиеўл'ус'а, живиес':а, живиец'а, жиўл'ац':а; нак. -вис'а, -в'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. живитися — живлюся, живишся; мн. живляться; недок. 1》 Забезпечувати свій організм поживними речовинами; харчуватися. || Їсти. || чим. Уживати в їжу, споживати. 2》 біол. Засвоювати необхідні для організму поживні речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. живитися — Здорові живіться, а на мене не дивіться. Припрошує господиня гостей, яким сама і услугує. Три дні не живися, а весело дивися. Не показуй по собі життєвих турбот. Хто не поживиться, той цілу ніч дивиться. Голодному не спиться, бо думає про їду. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. живитися — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. живитися — Живи́тися, живлю́ся, жи́вишся, -вляться чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. живитися — Живитися, -влюся, -вишся гл. 1) Питаться, кормиться. Багатий дивиться, як убогий живиться. Ном. № 1606. Коло вівтару служивши, з вівтара й живися. Ном. № 10422. Три дні не живився, а красно дивився. Ном. № 12567. Летить орел сизокрилий у поле живиться. Словник української мови Грінченка