живиця
ЖИВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Густа прозора рідина, що виділяється з стовбура хвойного дерева і складається з скипидару та смоляних кислот.
Так пекло [сонце] високі соснові стіни, що на них виступала живиця (Коцюб., І, 1955, 310);
З бальзамічних смол найбільше значення має живиця, що добувається в СРСР у великій кількості (Стол.-буд. справа, 1957, 30).
2. жарт. Те саме, що горі́лка¹ .
[Кобзар:] Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму; а охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову (Шевч., І, 1951, 105);
[Микола:] Одно мене ще в світі держить — отся живиця! (Бере чарку, наливає і п’є) (Фр., IX, 1952, 137).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- живиця — живи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- живиця — див. горілка Словник синонімів Вусика
- живиця — -і, ж. 1》 Густа прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот. 2》 жарт. Те саме, що горілка I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- живиця — І, ж. Густа, прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот. Бо кожну ніч порипують бори і ладаном мені живиця пахне... (ЗД:92); О скрипки тьмавий гуд — мов скапує живиця, зникають намерзи і вже хмеліє гін дзвінкого дерева... (П-2:155). Словник поетичної мови Василя Стуса
- живиця — ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал. Словник синонімів української мови
- живиця — Живи́ця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)