1. Словник української мови в 11 томах

живичний

ЖИВИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до живи́ця 1.

Холоду тут [у лісі] менше було чутно, дерева дихали якоюсь теплою, живичною парою (Фр., III, 1950, 84);

Живичний запах, що розходився лісом, обіймав і освіжував нас (Коб., III, 1956, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живичний — живи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. живичний — -а, -е. Прикм. до живиця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. живичний — Живичний, -а, -е 1) Смольный. 2) Канифольный. Желех. Словник української мови Грінченка