жир
ЖИР¹ , у, ч. Масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входить до складу організму людини, тварини й рослини.
На салогоні багато діла: той овець ріже, той білує, той жир обдира і кида у здоровенний казан (Мирний, І, 1954, 48);
Добре засмажені зайці, підпливши жиром, лежали на фарфоровому блюді (Шиян, Гроза.., 1956, 181);
Помічено, що при недостатньому надходженні жиру організм менш стійкий проти інфекцій, холоду та інших зовнішніх несприятливих умов (Колг. Укр., 5, 1958, 15);
*У порівн. Справа Циклопа з Орфеєм розійшлася, як заячий жир, і ніхто нікому нічого не доказав (Л. Укр., V, 1956, 111).
∆ Ри́б’ячий жир — добутий з печінки риб жир, який уживається як ліки, а також у техніці.
Значна кількість вітаміну А є у вершковому маслі, в риб’ячому жирі, яєчному жовтку, печінці (Анат. і фізіол. люд., 1957, 127).
◊ З жи́ру — від забезпеченого, пересиченого життя; з розкошів.
— Ах, Любов Прохорівно! Навіщо так картати молоді почуття? Тобі пожартувати з жиру закортіло (Ле, Міжгір’я, 1953, 94);
Нагу́лювати (нагуля́ти, набува́ти, набу́ти) жир — поправлятися, товстіти.
Як напровесні випустиш свиноту з подвір’я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (Стельмах, Хліб.., 1959, 76);
О́чі позаплива́ли (запли́лі) жи́ром — про маленькі очі на гладкому обличчі.
Пузанок оглянув збори заплилими жиром очима (Бойч., Молодість, 1949, 26);
Позбува́ти (позбу́ти) жир (жи́ру) — худнути.
[Xрапко:] їй-богу, пострижу [Дуню]! Хай лиш там свого жиру позбуде (Мирний, V, 1955,176);
Розплива́тися (розпливти́ся) від жи́ру — бути дуже товстим.
Вона не була б поганою, коли б не розпливалася від отого жиру, що в молодому свіжому організмі видавався як дегенерація (Ле, Міжгір’я, 1953, 194).
ЖИР², у, ч., карт., розм. Те саме, що тре́фа.
Значення в інших словниках
- жир — (жирове відкладення в тілі) сало, діал. товщ, (худоби) лій, (найчастіше топлений зі свиней) смалець. Словник синонімів Полюги
- Жир — Жир прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- жир — (масть у картах) д. хресть; (овечий) товщ, лій, сить, д. тлущ; пор. САЛО. Словник синонімів Караванського
- жир — I -у, ч. Масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входить до складу організму людини, тварини й рослини. Риб'ячий жир — добутий з печінки риб жир, що вживається як ліки, а також у техніці. З жиру — від забезпеченого, пересиченого життя; з розкошів. II -у, ч., карт., розм. Те саме, що трефа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жир — 1. лой, масло, олива, олія, сало, смалець, товщ, тран, див. сить 2. (карти) це див. трефовий Словник чужослів Павло Штепа
- жир — жир карт. треф (ст)||жирок, жолудь, крайц, хреста, хрестик Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жир — Не до жиру, добре що живу. Приповідка бідного. Приповідки або українсько-народня філософія
- жир — У, ч. Дороге, багате, заможно зроблене або обставлене — все найкраще. Останній раз нефігово блювалося під традиційну музику з традиційним жиром і вином (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
- жир — біси́тися з жи́ру, зневажл. Вередувати, живучи в багатстві, без труднощів. Один біситься з жиру, а другий риється по смітниках за кухонними покидьками (Ірина Вільде). дурі́ти з жи́ру. Поводити себе нестримано, порушуючи моральні норми (перев. Фразеологічний словник української мови
- жир — I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Словник синонімів української мови
- жир — Жир, -ру, -рові, на -ру́; жири́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)